Мабуть, дерева люблять вітер. Не буревій, а саме вітер… Адже це їх єдина можливість відчути рух. Чорне від вологості, іще по-зимовому голе, їх гілля хитається на диво синхронно, ніби у якомусь химерному танці. Чи відпочивають вони, поки їх загойдують вітри, засипає білий сніг, обіймає холодом іній?..
Які сни бачать дерева взимку? Вони бачать сни… як навесні, розправивши листя, будуть перешіптуватись між собою, користуючись вітровим телефоном. Як будуть колихати зелені зірчасті крони, ловлячи гаряче сонячне проміння. Як будуть жадібно вмивати запилюжене листя літньою зливою. Як будуть обсипати перехожих десантами жовто-оранжево-багряних листочків. Як знову залишаться без вбрання і заснуть… щоб набратись сил на наступний рік.
Чи мріють дерева витягнути коріння із землі і розправивши усі покручені гіляки, вирушити у подорож? Побачити інші пейзажі, потоваришувати з іншими деревами, напитись іншої води?.. Так може думати про дерева лише людина, яка ходить на двох ногах і постійно перебуває у пошуках чогось Іншого. Дерево займаючи своє крихітне місце у Всесвіті, напрочуд зразково виконує довірене йому завдання. Воно виробляє кисень, дає дім птахам, тішить око щопори року по різному, і навіть після смерті не втрачає бажання бути в нагоді, перетворюючись на папір, паливо, меблі, скрипки… Тому дерева не думають про подорожі. Ви не знайдете пальму, що пожаліла б, що вона народилась у Зімбабве, або каштан, який живе у Хмельницькому і плаче за Київом. Кожне дерево щасливе робити прекрасним те місце, де воно є. Їм досить лише вітру, щоб перемовлятись між собою. Думаю... дерева люблять вітер.
Які сни бачать дерева взимку? Вони бачать сни… як навесні, розправивши листя, будуть перешіптуватись між собою, користуючись вітровим телефоном. Як будуть колихати зелені зірчасті крони, ловлячи гаряче сонячне проміння. Як будуть жадібно вмивати запилюжене листя літньою зливою. Як будуть обсипати перехожих десантами жовто-оранжево-багряних листочків. Як знову залишаться без вбрання і заснуть… щоб набратись сил на наступний рік.
Чи мріють дерева витягнути коріння із землі і розправивши усі покручені гіляки, вирушити у подорож? Побачити інші пейзажі, потоваришувати з іншими деревами, напитись іншої води?.. Так може думати про дерева лише людина, яка ходить на двох ногах і постійно перебуває у пошуках чогось Іншого. Дерево займаючи своє крихітне місце у Всесвіті, напрочуд зразково виконує довірене йому завдання. Воно виробляє кисень, дає дім птахам, тішить око щопори року по різному, і навіть після смерті не втрачає бажання бути в нагоді, перетворюючись на папір, паливо, меблі, скрипки… Тому дерева не думають про подорожі. Ви не знайдете пальму, що пожаліла б, що вона народилась у Зімбабве, або каштан, який живе у Хмельницькому і плаче за Київом. Кожне дерево щасливе робити прекрасним те місце, де воно є. Їм досить лише вітру, щоб перемовлятись між собою. Думаю... дерева люблять вітер.
Немає коментарів:
Дописати коментар