Кожен чекає. Кожен чекає щодня… коли ж хтось почне йому допомагати. Рятувати його. Жаліти його. Розуміти його. Любити його. Кожен чекає, поки хтось йому щось дасть. Весь світ чекає. Це ж набагато простіше, ніж самому щось для когось робити.
Все більшим і важчим стає камінь очікувань. Ми зростаємо, і все більше, і більше чекаємо від світу. Спочатку нам винні батьки «я сюди не просився, ти сама мене народила», потім додаються друзі «я хочу щоб вона дружила тільки зі мною, нащо їй інші подруги», з часом з’являються кохані «ти повинна просто робити те, що я кажу», потім діти «я сказав тобі замовкнути, значить замовкни»… Безкінечний список, довжелезна черга тих, хто нам винен. Ми звертаємо до них претензії. Ми вимагаємо відповіді на наші очікування.
Що? Зробити щось для когось? А чому взагалі потібно щось для когось робити? Відривати щось від себе. Жертвувати своїм часом і фінансами. Виконувати хоча б лише свою роботу добре. Чому ж це так важко, чому так неймовірно важко прийняти той факт, що світ насправді нічого тобі не винен?.. Авжеж, легше сидіти в шкарлупці, бути собі ображеним, недолюбленим і незрозумілим…
І тоді народжуються слова про «всіх». Адже камінь претензій уже виріс до розміру світу! «всі дівчата шалави», «всі хлопці козли», «всі беруть хабарі», «всі зраджують», «всім всеодно», «всі п’ють»… Немічне, безпомічне его не може вже й в руках тримати цю брилу.
Давайте не будемо чекати, поки хтось зробить нам добро. Набагато більше отримує той, хто віддає.
Все більшим і важчим стає камінь очікувань. Ми зростаємо, і все більше, і більше чекаємо від світу. Спочатку нам винні батьки «я сюди не просився, ти сама мене народила», потім додаються друзі «я хочу щоб вона дружила тільки зі мною, нащо їй інші подруги», з часом з’являються кохані «ти повинна просто робити те, що я кажу», потім діти «я сказав тобі замовкнути, значить замовкни»… Безкінечний список, довжелезна черга тих, хто нам винен. Ми звертаємо до них претензії. Ми вимагаємо відповіді на наші очікування.
Що? Зробити щось для когось? А чому взагалі потібно щось для когось робити? Відривати щось від себе. Жертвувати своїм часом і фінансами. Виконувати хоча б лише свою роботу добре. Чому ж це так важко, чому так неймовірно важко прийняти той факт, що світ насправді нічого тобі не винен?.. Авжеж, легше сидіти в шкарлупці, бути собі ображеним, недолюбленим і незрозумілим…
І тоді народжуються слова про «всіх». Адже камінь претензій уже виріс до розміру світу! «всі дівчата шалави», «всі хлопці козли», «всі беруть хабарі», «всі зраджують», «всім всеодно», «всі п’ють»… Немічне, безпомічне его не може вже й в руках тримати цю брилу.
Давайте не будемо чекати, поки хтось зробить нам добро. Набагато більше отримує той, хто віддає.
Немає коментарів:
Дописати коментар