Про досвід.

Сонце бачили у цьому світі усі покоління за всі віки. Первісні люди, стародавні люди, середньовічні люди, люди нової історії і новітньої бачили в ньому кожен щось своє, при цьому яро захищаючи свою правоту. Не дарма ж спалили Коперника. Та навіть якби сучасники сказали сердньовічникам, що сонце – це зірка, все одно ніхто б не повірив.
Еволюція сонцесприйняття схожа на шлях набуття досвіду. Суто індивідуальний шлях, на якому лежать граблі з дбайливо вирізаними іменами. Для кожного свої. Кожній людині Всесвіт готує тільки їй зрозумілі і корисні уроки, кожній укладає свій шлях по сходинках. Саме тому ділитись якимось-то досвідом – абсолютно безглузда річ. Дієвий лише той досвід, що здобутий через свої уроки, свій біль і сльози. Чужий досвід, що ти не відчув, ніколи не стане корисним надбанням, до нього завжди або ще далеко, або уже пізно.
Як би хто не намагався щось передати – все залежить лише від того, що може прийняти друга сторона. Зазвичай ця величина дорівнює нулю.
Уроки життя бувають нестерпними, а набутий досвід – гірким. Але набутий досвід вбереже від більш страшних і критичних помилок, зупинить у потрібний момент. Шкода тільки, що уроків не уникнути. Адже допоки ще ніхто не навчився переймати уже набутий досвід, пропускаючи уроки.