Ще до того, як людина починає свідомо мислити, вона обирає для себе раз і на все життя – чорно-біле чи сіре. Категоричність чи компромісність. Життя підлаштовує ситуації, які допомагають усвідомити свій колір. Це ситуації вибору. Коли вибір робиш сам. Чорно-білий – той, хто вибирає. Свій Шлях він формує, дослухаючись до Всесвіту і розсудливо обираючи. Сірий –той, хто залишає право вибору ситуації. Адже це страшно – відповідати. Це страшно – йти вперед. Іноді здається, що відсторонюючись від вибору, людина знімає його з себе. Ця впевненість безпідставна – вибір все одно відбудеться. Просто Сірий втрачає право впливу на нього.
«Якщо вибрала – це остаточно.» – завжди кажу я собі. І несу відповідальність за вибір. Я ж Чорно-біла людина. Мені так здається, чи Чорно-білим все ж простіше в житті?
«Ти занадто категорична.» Та ні. Я просто не уявляю, як може бути по-іншому.
Сірий... напевно це складно. Всі відтінки. Немає остаточних рішень, немає спалених мостів. Завжди є дорога назад. Озиратися? Напевно, це складно. Або мені, такій Чорно-білій, тільки так здається?
Я думаю, є й інші кольори. Вони утворюються тоді, коли Сірі підіймаються на сходинку вище. Коли в їх житті з’являється щось таке, заради чого вони готові повести себе як Чорно-білі. Я, наприклад, знаю одну Зелену людину. Це концентрат життя, який грає на скрипці. Також мені зустрічалась Жовта людина. Сонце, яке обігріває всіх навколо себе, не знімаючи шалену плату за тепло, як деякі інші люди. Є ще й інші кольори, але…
Для Чорно-білих немає кольорів. Вони у всьому Чорно-білі. Сірі ж можуть знайти колір. Тому що у них такий діапазон відтінків ... Напевно, це зовсім по-іншому – бути Сірим.
Я виберу «так» або «ні». І це буде остаточно. Може, я за своїм рішенням не помічу кольорів, які могли б народитися, якби я не зробила такий вибір зараз. Але мені подобається бути впевненою. Знати, що я обрала і спиратися на це всередині себе.
Я вибрала свій колір. Він чорно-білий. Навіть якщо іноді я можу тільки стояти. Навіть якщо рухатися далі буває занадто складно для мене. Але я не хочу озиратися. Все-таки, я не бажаю стати Сірою.
«Якщо вибрала – це остаточно.» – завжди кажу я собі. І несу відповідальність за вибір. Я ж Чорно-біла людина. Мені так здається, чи Чорно-білим все ж простіше в житті?
«Ти занадто категорична.» Та ні. Я просто не уявляю, як може бути по-іншому.
Сірий... напевно це складно. Всі відтінки. Немає остаточних рішень, немає спалених мостів. Завжди є дорога назад. Озиратися? Напевно, це складно. Або мені, такій Чорно-білій, тільки так здається?
Я думаю, є й інші кольори. Вони утворюються тоді, коли Сірі підіймаються на сходинку вище. Коли в їх житті з’являється щось таке, заради чого вони готові повести себе як Чорно-білі. Я, наприклад, знаю одну Зелену людину. Це концентрат життя, який грає на скрипці. Також мені зустрічалась Жовта людина. Сонце, яке обігріває всіх навколо себе, не знімаючи шалену плату за тепло, як деякі інші люди. Є ще й інші кольори, але…
Для Чорно-білих немає кольорів. Вони у всьому Чорно-білі. Сірі ж можуть знайти колір. Тому що у них такий діапазон відтінків ... Напевно, це зовсім по-іншому – бути Сірим.
Я виберу «так» або «ні». І це буде остаточно. Може, я за своїм рішенням не помічу кольорів, які могли б народитися, якби я не зробила такий вибір зараз. Але мені подобається бути впевненою. Знати, що я обрала і спиратися на це всередині себе.
Я вибрала свій колір. Він чорно-білий. Навіть якщо іноді я можу тільки стояти. Навіть якщо рухатися далі буває занадто складно для мене. Але я не хочу озиратися. Все-таки, я не бажаю стати Сірою.
Немає коментарів:
Дописати коментар