Інколи стає невимовно... сумно.
І я кажу собі - адже ти не дерево, ти можеш змінити місце, де ти є. Можеш змінити коло людей, що тебе оточують.
Та це важко... чому так важко щось змінювати?
Тому що я не впевнена у тому, що це правильний крок.
Чим старшим стаєш, тим важче даються прийняття рішень. Уже не можеш нічого зробити здуру, і цим врятувати себе. Думаєш - чим моє рішення може нашкодити іншим. Чи маю я право на це? А можливо, мені просто страшно? А можливо.... мені вже просто все одно?
Лише сумно.... так сумно.
Я часто згадую фразу, давно-давно прочитану в одній із книг Лук'яненка.
"Роза без шипов превратилась в шипы без розы."
І я кажу собі - адже ти не дерево, ти можеш змінити місце, де ти є. Можеш змінити коло людей, що тебе оточують.
Та це важко... чому так важко щось змінювати?
Тому що я не впевнена у тому, що це правильний крок.
Чим старшим стаєш, тим важче даються прийняття рішень. Уже не можеш нічого зробити здуру, і цим врятувати себе. Думаєш - чим моє рішення може нашкодити іншим. Чи маю я право на це? А можливо, мені просто страшно? А можливо.... мені вже просто все одно?
Лише сумно.... так сумно.
Я часто згадую фразу, давно-давно прочитану в одній із книг Лук'яненка.
"Роза без шипов превратилась в шипы без розы."
Немає коментарів:
Дописати коментар