Завмерле.

Уявіть собі.
Не ласкавих котів. Не гарячий чай. Не тепле літо. Не холодну зиму. Не справжні почуття.
Застигло і завмерло все без коливань. Як маятник, який зупинили. Нічого не досягає піку, не виходить на відмітку 100%. Є навіть термін такий "тепло-хладний".
Завмерлий внутрішній маятник не перериває фізіологічне життя. Продовжуємо жити. Робимо все, що треба робити. Що повинні робити. Дихаємо. Переробляємо їжу. Рухаємося в стабільному темпі.
РОБОТИ. Кламц-кламц-кламц. Скрип. Скрип. Не живі...
Нічого не радує, нічого не засмучує. Нічого не хочеться.
Лишень уявіть собі...
А так багато. Так багато стоячих маятників обертається навколо мене. Живі мерці, чи то мертві душі... Дивлячись на них сама стаю такою. Ще трохи і замру, виклавши слово "вічність" з уламків криги від мого серця...
Надлишкові коливання шкідливі. Але і стояти маятник не повинен.
Штурхніть його, ну. Не дайте йому завмерти...