Коли з тобою говорять чужі слова.

Плаття. Чарівне і привабливе, лише я у ньому як щось чуже. Так буває, коли серце мовчить. Дивишся у дзеркало і все просто-простісінько мовчить. Заніміло, заціпило, задухло. Очі. Мені в очі дивляться мої власні очі. Що? Скажи щось. Скоро потрібно буде увійти в клітку з тиграми. Що ти скажеш їм? Будеш посміхатись, як завжди?
Сьогодні я вже втомилась посміхатись. У відповідь на чужі слова, які топчуть твоє, вивірене супер-точним мірилом, приміряне, укладене у сердечні духовні пустоти. Що все не так, що це не так, і те не так, що ти не так. Добра, дурна, закрита і забита, ох та що ви, дякую за таку кількість компліментів. Ні, ви так не хвилюйтесь, все зі мною насправді гаразд. Просто я одержима мрією, чи то це можна сказати ціль мого життя. Звучить вона просто "стати краще". А реалізую її я через принцип "жити не для себе". Але ж як тяжко, як тяжко, коли з тобою говорять чужі слова, говорять, що ти ніби то якийсь брак. Пробачте, що я живу. Але я буду жити так і далі.

Одягаю посмішку як плаття, чарівне і привабливе. Але чомусь на моєму обличчі чуже.